Я, Роман Булгаков, аспірант кафедри педагогіки Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова. Мені пощастило стати стипендіатом Fulbright Faculty Development Program - дослідницької програми для молодих викладачів та науковців.

За цією програмою я потрапив, мабуть, до найкращого у світі наукового середовища з моєї тематики, а саме - проблеми виховання у багатокультурному просторі. Ця галузь педагогіки майже нерозвинена в Україні, проте Сполучені Штати є у цій ділянці світовим лідером, а Університет штату Вісконсін - одним з провідних дослідницьких центрів країни. Я не міг собі уявити, що колись особисто познайомлюсь та ще й матиму можливість постійно спілкуватись з найкращими фахівцями в моїй галузі. Про наукового керівника, одного з „китів”, на якому у світі тримається ця галузь педагогіки, варто було навіть і мріяти. Працювати над дослідженням надзвичайно цікаво, а читати... Мені в житті ще не доводилося стільки прочитувати у такий короткий проміжок часу (об'єм читання - це кошмар усіх тутешніх студентів-гуманітаріїв).

Це мій перший візит до Америки. Вона дивовижна та чарівна, але вдома краще. Люди гостинні та дуже чемні - з візком у супермаркеті метру не проїдеш, щоб не почути “excuse me”.

Завдяки консультаціям та підготовці до поїздки в офісі Фулбрайта в Київі та орієнтаційній програмі у Нью-Йорку адаптація до життя у Штатах пройшла досить гладко. Та й американці дуже уважні до іноземних студентів. Наприклад, у моєму університеті окрім орієнтацій, що проводить International Students Office, існують програми університету та асоційовані з університетськими волонтерські програми місцевої спільноти, спрямовані на полегшення адаптації студентів-іноземців до умов життя у США та знайомство американців з іншими культурами.

Першою з таких програм, що дуже мені допомогла, була Madison Friends of International Students, до якої я підключився, ще до від'їзду з України. Madison Friends - це дуже милі люди, переважно пенсіонери, що тимчасово надають у себе притулок студентам-іноземцям по прибутті до університету, допомогають з пошуком житла та інш.

Я долучився також до програми Building Relationships in Diverse Global Environments - BRIDGE та International Fellowship, які допомагають глибше познайомитись з місцевою культурою та знайти друзів серед американців. Доречі, International Fellowship тісно пов'язана з церквою і є одним з аспектів її життя. Тут можна відшукати свою церкву та отримати її підтримку. Існує багато інших програм для іноземних студентів, і хоча це теж частина мого дослідження, часу прийняти участь в усьому не вистачить.

Я звернув увагу на те, що тут фраза “How do you do?” зустрічається рідше ніж “Where are you from?”. Американці дуже цікаві до інших культур. Але це не означає, що вони з першого разу вгадають, у якій частині світу Україна знаходиться. Тому, якщо збиратися до Америки, треба брати із собою якомога більше фотографій, аби показати, що ми живемо не в арктичній пустелі та не в джунглях Амазонії. Беріть стільки сувенірів, скільки влізе до багажу (але так, щоб у аеропорту за багаж не доплачувати). Бо скільки б сувенірів не було, все одно - швидко закінчаться. Навіть наші гроші - теж сувенір. Останні українські купюри я віддав на International Coin Exhibit до місцевого музею. Варто запастися „нескінченним сувеніром” - кулінарними здібностями. Я особисто багаторазово перевірив, що місцеві небайдужі до наших страв. Рекомендую: готувати та годувати американців при кожній нагоді. А якщо інтерес невщухає, то можна і приготуванню навчити.

Ще багато про що хотілось би розповісти, та це краще побачити, відчути та набути свого власного досвіду.

Хочу подякувати організаторам та координаторам програми за надану можливість проведення мого дослідження, та хочу побажати новим учасникам нескінченного ентузіазму, терпіння та... хай щастить!