Юрій Посудін,

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Під Болонським процесом слід розуміти сукупність заходів, направлених на структурне реформування вищої освіти з відповідною стандартизацією підходів до організації навчального процесу, зміною навчальних програм, а також системи оцінювання як знань студентів, так і рівня їх професійної підготовки та кваліфікації.

Україна приєдналася у 2005 році до Болонського процесу, зобов'язавшись внести відповідні зміни у національну систему освіти та приєднатися до роботи над визначенням пріоритетів у процесі створення єдиного європейського простору вищої освіти.

Автор хоче поділитися своїми власними враженнями щодо практичного застосування концепцій Болонського процесу у навчальний процес вищого навчального закладу.

Одним з основних завдань Болонського процесу є введення єдиної системи оцінки якості освіти та приведення її до європейських стандартів. В нашому університеті для оцінювання знань студентів пропонується введення тестової системи. Студентам пропонується 30 питань, 10 з яких вимагають відкритих відповідей, а 20 – закритих. Може ця система і відповідає європейським стандартам, але разом з тим викладач позбавився можливості усно спілкуватися зі студентом. Підготовка до екзамену стала схожою з лотереєю – треба «угадати» відповідну відповідь. Студент у процесі підготовки до екзамену звертає увагу лише на формули та визначення. Тобто, підготовка до здачі екзамену зводиться до натаскування.

Студенти швидко зрозуміли систему тестів – якщо одна група здає екзамен з певними тестами, то наступні групи того ж курсу мають можливість придбати зняті за допомогою мобільних телефонів копії питань.

Екзамен повинні приймати два викладачі начебто для того, щоб запобігти корупційним діям. Але такий підхід демонструє лише явну недовіру до викладачів.

Закінчується екзамен перевіркою екзаменаційних відомостей. Кожна відомість містить графи “навчальна робота”, “атестація”, “всього”, підсумкову національну оцінку та оцінку відповідно системі ECTS ( англ. European Credit Transfer System). Крім того, є рейтинг змістовних модулів. Разом – 16 колонок. Для того, щоб заповнити всю відомість, потрібно одну-півтори години. Я ніколи не бачив таких відомостей в закордонних вищих навчальних закладах – це є суто наш національний винахід.

Декілька зауважень до навчального процесу. Сучасні технології пропонують студентам можливість користуватися Інтернетом. Що стосується систем Укрнет та Рамблер, то вони насичені об’явами щодо пропозицій придбати реферати, курсові та дипломні роботи, які можна запросто ”скачати”. Якщо нема комп’ютера, то численні об’яви на вулицях пропонують купувати такі матеріали.

Далі – Булонська система передбачає двоступеневу освіту, а саме бакалаврат та магістратуру. На даний час всі без винятку студенти вважають необхідним продовжувати після чотирьох років навчання свою освіту в магістратурі. Але магістратура в Україні передбачає поглиблену дослідницьку, професійну або кар'єрну підготовку впродовж півтора-двох років. В той же час, кількість годин на лекції для магістрів скоротили вдвічі – вважається, що магістр мусить працювати самостійно. А це вже впливає на якість навчання. Для поглибленої дослідницької діяльності треба мати необхідну матеріально-технічну базу, а вона залишилася без змін, оскільки фінансування (краще сказати – недофінансування) вищої освіти залишилося на тому ж самому рівні.

Я зі сльозами на очах згадую своє відвідування лабораторного корпусу Університету Хоккайдо, Японія. Студенти мали можливість виконувати лабораторні роботи з невеликими електронними мікроскопами та іншим сучасним обладнанням. Саме такий підхід є запорукою якісної підготовки майбутніх фахівців.

Окремо стоїть проблема наукових ступенів. В умовах відсутності розвиненої науково-технічної бази підготувати за три роки аспірантури кандидатську дисертацію (еквівалентну дисертації на здобування вченого звання PhD або доктора філософії в закордонних університетах) дуже сумнівно. Відмова від ступеня доктора наук приведе лише до зниження якості викладацького складу.

Система присвоєння вчених звань в Україні нестабільна – ще кілька років тому для одержання звання доцента апліканту потрібно було видати підручник або навчальний посібник, а щоб стати професором – підготувати аспірантів або видати монографію. Але не склалося! Занадто важко. Систему присвоєння вчених звань знову пом’якшили.

Вимагає реформи діяльність такої організації як ВАК, яка знаходить лазівку щодо присвоєння звання “професора” адміністративним та іншим, не зв’язаним з наукою працівникам без захисту докторської дисертації (в народі таких “професорів” називають “яловими”).

Рудиментарною э система надання грифів підручникам та навчальним посібникам – система, що залишилася з радянських часів як спадкоємець літературного цензора тих часів – славнозвісного Главліту. В жодній цивілізованій країні система надання грифів відсутня. І це є дійсна ознака демократичного суспільства.

Під час навчального процесу або підготовки до екзаменів студенти користується бібліотеками. Але ці заклади на даний час як на університетському, та й національному рівнях не відповідають сучасним умовам. Студент мусить шукати літературне джерело в каталозі (зазвичай, паперово-карточному), замовляти та чекати, доки принесуть те, що замовлено. Причому, зовсім відсутні гарантії, що студент буде працювати з свіжими джерелами.

В багатьох зарубіжних університетах книжку або статтю можна знайти в електронному каталозі, пред’явити бібліотекарю свою пластикову картку і в ту же мить стати власником замовленого джерела.

Втім, слід зазначити позитивні моменти у навчальному процесі українських вищих навчальних закладів. В першу чергу, це стосується англомовного навчання. В Національному університеті біоресурсів і природокористування України, Національному авіаційному університеті та інших вищих навчальних закладах України упроваджено читання лекцій англійською мовою для студентів-першокурсників. Ця пропозиція сприятиме подальшому удосконаленню вищої освіти, її інтернаціоналізації та взаємовизнанню у рамках фундаментальних принципів, сформульованих в університетській хартії “Magna Charta Universitatum”, прийнятій в Болоньї у 1988 році. Наші студенти дуже охоче відносяться до такої системи навчання, бо володіння іноземною мовою та спеціальною термінологією дозволить їм активно спілкуватися з іноземними колегами, більш глибоко ознайомитися з зарубіжною літературою, брати активну участь у стажуваннях за кордоном, відвідувати міжнародні конференції, симпозіуми та семінари.

Щоб досягнути європейського рівня та відповідати вимогам Болонської концепції освіти, Україні слід збільшити об'єм фінансування вищої освіти з тим, щоб знайти засоби на зміцнення матеріально-технічної бази навчального процесу та здійснити реальне підвищення якості навчання бакалаврів, магістрів та аспірантів.

Для цього, в першу чергу, потрібна серйозна увага з боку держави – реальна, а не основана на деклараціях. Тоді припиниться витік мозків за кордон, викладачі одержуватимуть гідну заробітну плату, студенти – якісну підготовку, а наша система освіти – високу оцінку міжнародного суспільства.