Тетяна Хомутовська

Народилася 10 червня 1985 року в місті Кривий Ріг.

Почала малювати як тільки навчилась тримати олівець в руках. Захоплювалась живописом, графікою, вишивкою, ткацтвом. Закінчила Криворізьку художню школу.

В 2003 році вступила до Київського державного інституту декоративно – прикладного мистецтва та дизайну імені Михайла Бойчука. Навчалась за спеціальністю «художній текстиль». Здобула кваліфікацію художника декоративно – прикладного мистецтва. Саме тут познайомилась з процесом роботи художника – текстильника Марти Іванівни Базак, Сергія Григоровича Нечипоренка, який сприйняла як своєрідну магію, що перетворює текстильні матеріали – вовну, льон, бавовну, шовк – на мистецький твір, де вони, підкорені гармонії кольорів, фактур, ліній, набувають справжньої художності і разом з тим права називатися килимом, гобеленом, батиком або текстильним панно.

За роки навчання в інституті приймала участь у Всеукраїнських та Міжнародних виставках, що проходили в Києві, Дніпропетровську, Херсоні, Львові та Одесі. Була учасницею міжнародного симпозіуму по текстилю «АрхеНиткаНово» 2006 (Львів). З 2008 року є членом молодіжної секції НСХУ.

Темою робіт Тетяни Хомутовської є природа та краса української землі, чарівний неземний світ янголів, люди, звірі. Художниця працює в техніці ручного ткацтва, батику, експериментального текстилю, колажу, графіки, живопису.

Людина – постійне джерело творчої наснаги в її роботах. Художниця намагається розкрити унікальний внутрішній світ людей мовою декоративного мистецтва – складною мовою, послідовною мелодією, що має свою основну причину і призначена не лише для очей, а й для розуму і почуттів.

Велику роль у її роботах грає кольорова гама. «Подібно до музичного акорду, кольоровий акорд викликає у нас відповідне почуття, світле, радісне або, навпроти, тривожне, суворе і печальне. Тяжкі, звучні, але ніби трішки приглушені акорди насичених сильних тонів відразу вводять нас в атмосферу тяжких роздумів; світлі переливи чистих, прозорих кольорів полонять нас, палаючі відтінки жовто-гарячого, ніби витісняються холодними голубуватими, розкривають перед нами драматичну «музику» духовного життя».