З позицій учня та дослідника

Отже, після тривалого польоту через океан ми сідаємо на американській землі. І починаються будні та свята американської частини нашої біографії.

Знаходячись в Америці, я відкрила у собі новий соціально-ролевий потенціал та відчувала себе і вченим-дослідником, і ученицею, і ретранслятором міжкультурного досвіду і просто бажаним гостем. Американський досвід до того ж є чудовою можливістю психологічної самодіагностики, перевірки якості своїх здібностей та професійної, міжкультурної, мовної компетенції.

У перший час дуже важко відокремити та обґрунтувати для себе домінанту діяльності на весь той час, котрий залишається до закінчення гранту. Часом вчені, знаходячись вдома, в Україні, та складаючи план проекту для участі у програмі, навіть не уявляють собі повною мірою весь той величезний асортимент можливостей, котрий надає щоденна дійсність в американському університеті.

Спочатку можна навіть розгубитись, намагаючись виявити для себе, що є найбільш важливим: неухильно й чітко дотримуватись складеного плану дослідження, працюючи з джерелами у бібліотеці чи здійснюючи експеримент, чи приділити увагу тим додатковим, майже необмеженим можливостям, котрі нам надають великі бібліотечні фонди з найсучаснішими та раритетними джерелами? Адже найчастіше ми зустрічаємось з тим, що, вивчив наукову літературу, котра недосяжна нам у наших університетах з різних умов, ми намагаємось, виходячи з наукової доцільності, модернізувати концепцію дослідження та розширити парадигму підходів до досліджуваних феноменів згідно з отриманими найсучаснішими відомостями.

При цьому часто ми змінюємось самі: відбуваються зміни не тільки в нашому науковому світогляді, а й у духовному і ментальному світі. Так, я помітила, що, потрапивши у іншу півкулю, на інший континент, вийшовши з-під впливу щоденної метушні, отримавши можливість спокійного, глибокого аналізу не тільки предмету свого наукового дослідження, але й життя у цілому, я дещо інакше стала дивитись на звичні явища та проблеми. Так, дійсно розширюються наші горизонти не тільки пізнання, але й світогляду, починаєш замислюватись про «долю Вітчизни» вже в значно ширшому масштабі. Одразу розумієш багатогранність смислу, на перший погляд, звичного виразу: «Велике бачиться на відстані».

Виникають й інші питання, наприклад: «Можливо, варто зайнятись вдосконаленням власних пізнань в американській англійській, тим паче що можливостей різного роду більш ніж достатньо? Чи прагнути здобути методичний досвід проведення різних заходів, як наукової, так і соціально-культурної спрямованості?» Мені жодного разу не доводилось шкодувати про час, затрачений на участь у конференціях, семінарах, тренінгах, лекціях та презентаціях.

«Чи приділити особливу увагу міжкультурному спілкуванню, у якому задіяні одні з найосвіченіших представників мирової спільноти з різних куточків Землі, націй та цивілізацій?»

З'являється також велика спокуса сполучити наукову творчість зі зміцненням здоров'я, оскільки спортивно-оздоровчій інфраструктурі в американських університетах приділяється особлива увага. В цьому ряду й доступ до різних видів спорту (особливо мені сподобались «відкриті» басейни), великий та малий теніс, волейбол, баскетбол, гольф, не кажучи вже про доглянуті футбольні поля, яких тут безліч). Але можна слідувати традиції американців займатися оздоровчим бігом за будь-якої погоди та пори року.

Спершу велике враження справляє терплячість американців (і не тільки в стінах університету, на академічному рівні) до наших мовних і навіть культурних помилок: це спочатку дуже актуально для тих, хто в Америці вперше, і не мав раніше особистого культурного досвіду! Цю доброзичливість відчуваєш практично всюди у побутових ситуаціях: і в магазині, і в транспорті, і в спортивному комплексі… Кожен день вносить свої позитивні корективи у жорсткі стереотипи відносно постійного спілкування зі звичайними людьми, щоденної американської дійсності, які найчастіше формуються в нас роками. Словом, постійно відчуваєш «політику відчинених дверей», про яку мені ще у перші дні сказав американський професор, мій «науковий ментор».

Та, безумовно, особливе, ні з чим незрівнянне відчуття викликає якась особлива якість урбаністичних пейзажів у невеликих університетських містечках, де у гармонійний спосіб «лагодять» науково-технічні досягнення сучасної цивілізації, котрі проявляються на різних рівнях, у тому числі й на побутовому, та первозданна у чистоті своєї екології природа. Так, першого в своєму житті справжнього, живого єнота я побачила у парковій зоні зовсім недалеко від своєї квартири у сніжний передріздвяний вечір. Виявляється, тут не рідкість навіть олені. А ситі, угодовані, абсолютно самодостатнього вигляду білки - неодмінний атрибут не тільки університетських парків та скверів, але й всього кампусу. Була я приємно здивована і ступенем чистоти повітря, не кажучи вже про подібну якість тротуарів та доріг.

Постійні концерти та свята, здійснювані студентськими спільнотами з різних частин світу, надають можливість не тільки скласти уявлення про специфіку певної культури, отримуючи інформацію, як кажуть, з перших рук, але й брати безпосередню участь в цих цікавих заходах.

Цінний досвід плідного міжнаціонального, міжцивілізаційного спілкування найчастіше приймає настільки незвичні, інтригуючі форми, що відчуваєш себе неспроможним відмовитись від спокуси побувати «у взутті» представника іншої раси, цивілізації. Таким був мій досвід та досвід моїх колег-дослідників, аспірантів та студентів з різних регіонів світу, пов'язаний з використанням можливостей дуже корисного пристрою, названого Human Race Machine - вдалого функціонального симбіозу аккультураційної методики, котра дає унікальну їжу для культурологічних роздумів, та розваги. Буквально за кілька хвилин ми могли бачити себе у фізиогномічно достовірному образі представника будь-якої раси. Більшість моїх колег потім признавалися мені, що їм «відкрились цілком нові грані реальності».