Знаєте, не хочеться заново винаходити велосипед і розповідати всім про важливість якісної вищої освіти. Тим більше, якщо ви читаєте ці сторінки, ви це прекрасно усвідомлюєте. Я приїхала у Штати вивчати журналістику маючи за плечима ступінь бакалавра з романо-германської філології та диплом магістра з політології і міжнародних відносин. Більш того, я могла похвалитися досить вдалої журналістською кар'єрою — робота у найбільших українських тижневиках «Кореспондент» і «Фокус», участь у телепроектах на 1+1 та Інтер, публікації у впливових європейських журналах. Тож мої друзі були дещо здивовані моїм рішенням — навіщо їхати і вчити те, що ти вже знаєш? Насправді, хочу всіх запевнити — це того вартує. Факультети журналістики у Штатах значно відрізняються від відчизняних.

Разом зі стипендією Фулбрайта я отримала можливість вибрати найбільш цікаву і найефективнішу для мене програму. Я обрала Університет Індіани, оскільки журналістська школа цього ВУЗу входить у десятку найкращих у США. Іншою моєю опцією був Американський Університет у Вашинштоні, але програма, яку вони пропонували, не зовсім відповідала моїм вимогам. Усіх майбутніх фулбрайтерів хочу запевнити — престиж школи не вимірюється її розташуванням. Так, у моїй групі навчаються випускники Берклі, Університету Нью-Йорка, Нью-Йоркської Академії Кіномистецтва, Університету Лос-Анджелеса та інших відомих шкіл. Про що це говорить? Про те, що до Університету Індіани вступають щоби здобути якісну освіту. Вже потім я дізналася, що мій Університет входить до десятки найкращих журналістських шкіл США...

Отже, вибираючи універ, варто перш за все проаналізувати навчальну програму. Якщо у силабусі факультету зазначені предмети, які вам потрібні — туди варто йти. Втім, багато хто не встоїть перед спокусою вибрати не школу, а місто. Це цілком зрозуміло, але тут потрібно дати собі чесну відповідь — що я хочу отримати: освіту, яка відповідає моїм потребам, чи велике місто? Для мене відповідь була очевидна — програма. За що я досі розплачуюсь адаптацією J Мені, як людині, яка прожила все життя в Києві, маленький 75-тисячний Блумінгтон довгий час здавався іншою цивілізацією. Інший ритм життя, інші звички, інші традиції. За тиждень я вже знала всіх своїх сусідів і їхніх дітей-котів-собак по іменам. Але, оскільки Блумінгтон — це повністю студентське містечко, розваг тут не бракує: джазові концерти, гастролі відомих театрів, ресторани, які здатні задовольнити смаки найвибагливіших гурманів. А великі міста нікуди не втічуть — туди завжди можна поїхати на практику чи на конференції... або так, for fun J

Приємно вразили предмети та викладачі — кожен університет намагається залучити найкращих. Також варто згадати про матеріально-технічну базу — ми вчимося знімати-монтувати-озвучувати телевізійні проекти на найкращому і найновішому професійному обладнанні. Якщо предмет передбачає набуття певного міжнародного досвіду — будьте певні, у вас будуть поїздки за кордон.

А по закінченню програми відкриваються зовсім інші двері — більші можливості, ширші горизонти, грунтовні проекти. Тож не варто боятися змінювати своє життя — будь-які зміни тимчасові, а будь-які зусилля віддаються сторицею.