Мені справді важко уявити собі, що минув лишень місяць, відколи я приземлилася тут - в невеликому і затишному містечку у Пенсільваніі. Стільки за цей час назбиралося вражень, стільки подій, нових знайомств, зустрічей, що, здається, минуло принаймі декілька місяців.
До Університету штату Пенсільванія я прилетіла 29 вересня 2007. І свої перші вирази вдячності хочу скерувати до колеги Тетяни Остапчук і до професора Михайла Найдана. Тетяна, у якої я зупинилася на перших порах, не тільки злагодила “культурний шок”, готуючи прекрасні, пресмачні, типово українські обіди, але також допомогла мені зорієнтуватись у всіх організаційних та побутових формальностях, що сприяло моїй швидкій акліматизації.
Пан Михайло належить до отих небагатьох та особливих людей, котрі не вагаються присвятити величезну кількість часу та енергії, допомагаючи "ближнім". Завдяки його відкритості та ентузіазмові, особистому шарму та гостинності, я думаю, що незабаром це містечко перетвориться на своєрідний музей української літератури та культури, в якому можна буде відвідувати місця, де жили і творили Ліна Костенко, Оксана Забужко, Олег Лишега, Юрій Андрухович та інші визначні митці. Пан Михайло допоміг мені “зорієнтуватись на місцевості” (зрозуміти топографію, знайти помешкання, відкрити рахунок в банку), представив колег з університету, а також ввів у коло місцевих музикантів, акторів, літераторів. За наступних три тижні мого тут перебування:
- Я почала прослуховування і відбір пісень та розповідей, записаних мною потягом останніх 15 років під час моїх експедицій по Україні.
- Зустрілася у Нью Йорку з перекладачем та театральним режисером Вірляною Ткач, з якою вибрали кращі, вже зроблені під час минулих проектів, переклади та домовились про майбутню співпрацю.
- Провела майстерню українських купальських пісень в Оакланд, Каліфорнія та взяла участь у концерті волального жіночого ансамблю КІТКА з Оакланду. Приємно зауважити, що більшість пісень, що прозвучали у концерті, були мелодіі з України, що їх виконавиці групи КІТКА навчились під час майстерень та експедиції по Україні у 2005 році.
- Домовилась про співпрацю з етнографом, професором Університету в Станфорд, Ізалієм Земцовським. Пан Ізалій запросив 9 грудня провести зустріч-коцерт у “Silk Road House.”
- Обмінялася матеріалами та ідеями з засновником "Кронос Квартет" Давідом Харінгтоном. В плані опрацювати спільно музичний твір, інспірований українською народною музикою.(www.kronosquartet.org).
- Почала налагодження контактів та організацію зустрічей-інтерв'ю з представниками української громади у Сан Франциско, Філядельфії, Детройті та Клівленді. Дослідження в цих осередках планую провести ще до закінчення року.
Хочеться закінчити свій короткий звіт виразами вдячності Організації Фулбрайт, що приготувала для нас захоплюючу і відкриваючу незвичайні сторони Америки, екскурсію до поселення амішів. Був чудовий по-літніому теплий і по-осінньому багатий кольорами день, пахнули, вирощені "натуральними методами" яблука, перці і баклажани, і мені особливо запам'яталась дивна, "репуюча" співомова ведучого акції-продажі корів. 1 листопада 2007
Mоє перебування в Сполучених Штатах Америки було надзвичайно насиченим, цікавим і багатим. Час пролетів швидко і в ці останні дні, я вже не можу дочекатись дати повернення та початку праці над наступними проектами, ідеї та теми для яких появились у мене тут.
Мені вдалося успішно зреалізувати більшу частину свого проекту, познайомитись та розвинути творчі контакти з визначними етнологами, антропологами та музикантами, відкрити для себе нові міста.
На Україну повертаюсь переповнена ідеями, натхненням, новими матеріалами та бажанням працювати.
Разом з професором Михайлом Найданом фіналізуємо працю над перекладами та редагуванням Антології українських пісень. Про нагальну потребу появи антології я мала змогу пересвідчитись під час багатьох майстерень української пісні, що я провела у Філадельфії, Нью Йорку, Оакленді.
В рамах мого етнографічного дослідження серед української діаспори, вдалося зробити унікальні інтерв'ю в Штаті Пенсильванія, Нью Джерсі та Каліфорнії, знайти перші записи українських колективів з тридцятих років. На жаль не вистарчило часу і можливостей зробити повноцінне дослідження в інших Штатах.
Зустірічі з найстаршими представниками української еміграції стали для мене надзвичайним емоційним пережиттям. Розповіді, спогади та пісні, записані між іншим у Стефанії Вовчак, Неоніли Гордієнко та Кароліни Конрад стали першим поштовхом для створення нової музичної програми, в якій переплітатимуться вірші Павла Тичини та пісні з центральної України.
В Університиті Іллінойс, Прінстонському та Стандфордському університетах я провела майстерні зі студентами та зустрічі-концерти. В місті Нью Йорк, співпрацюючи з Юліаном Китастим та Цетром Традиційної музики та танцю, започаткувала серію "Жіночі голоси", створивши жіночий вокальний колектив, в репертуарі якого народні пісні з України.
В місті Альбукерке (штат Нью Мехіко) мала надзвичайно цікаві зустрічі з представниками Пуеблос Санто Домінго. Наша розмова про обряди і традиції зародила думку дослідити паралелі та подібності наших культур, а також проблеми пов'язані з втратою рідної мови.
Внаслідок зустрічі з завновником знаменитого у світі Кронос Квартету - Давідом Харінгтоном, я отримала замовлення на створення композиції для цього колективу. Планую написати Реквієм на мотиви пісень з Полісся, зокрема Чорнобильської зони. Мрію, що прем'єра цього твору відбудеться на Україні.
Напевно, можливість перебувати в США завдяки стипендії Фулбрайт, це подарунок долі. Це можливість наукового та творчого зросту а також особистої пригоди, і мені хочеться закінчити мій рапорт побажанням найкращим представникам української науки та культури отримувати цю почесну нагороду та нагоду. Великі привітання, до скорої зустрічі.
