Програма академiчних обмiнiв iменi Фулбрайта в Українi

18 червня 2014

Етногенез кримських татар. Взаємовідносини Січі та Криму з XVI століття

Етногенез кримських татар. Взаємовідносини Січі та Криму з XVI століття

Етногенез кримських татар. Взаємовідносини Січі та Криму з XVI століття. Аудіозапис лекції.

Кримськотатарська нація формувалася протягом тисячоліть на території Кримського півострова, тому нарівні з караїмами та кримчаками являється автохтонами.

В етногенезі кримських татар прийняли участь таври, киммерійці, скіфи, частинно елліни з Мілету, сармати, булгари, готи, гуни, хазари, печеніги, кипчаки (половці), італійці, адиги (черкеси), ординці. Упродовж віків народи, що приходили в Крим, асимілювались з місцевим населенням.

До середини XIII століття Крим був завойований монголами та включений у склад держави Великої Орди (в історіографії відомої як Золота Орда). З цього ж часу в Криму поширюється етнонім «татари». Крим стає однією з провінцій Орди під назвою Джучієв улус, яким управляв намісник з роду Чингісхана. Внутрішня смута та політична нестабільність в Орді призводять до того, що Кримський улус, який місцеві жителі називали юртом, прагнув стати самостійною державою.

У 1441/3 році до влади в Криму приходить Хаджі Ґерай. З його ім'ям пов'язано створення держави кримських татар - Кримського ханства. Наприкінці свого довгого правління Хаджі Ґерай, будучи прямим нащадком Чингісхана, стає не тільки правителем Криму, а й усієї імперії чингісидів - Великої Орди. Його син Менґлі Ґерай у 1502 році остаточно встановив владу династії Ґераїв в Орді, й з цього часу в офіційних джерелах кримські хани йменують себе: «Я, великий хан, великий падишах Великої Орди й Великого Юрту, Дешт-Кипчака й Престольного Криму, і усіх ногаїв, і незчисленних військ, і татів з тавгачами, і гірських черкесів, хай поможе йому Аллах до Судного дня, від Їх Величності». Титул кримських ханів перелічував усі землі та народи, себто окреслював географію володінь кримських ханів. На підтвердження цього європейські держави в офіційних документах йменували кримських монархів не інакше як імператор, що й підтвержує - Ґерай правив імперією Чингісидів. Велика Орда, більш відома в історіографії як Золота Орда, не розвалилась, її центр перемістився в Крим.

Хани з династії Ґераїв були легітимними спадкоємцями роду Чингісхана, а їхня влада поширювалась далеко за межі північного Причорномор'я.

Державу кримських татар сміливо можна назвати демократичною, так як велику роль у державній раді - Дивані - відігравали представники чотирьох знатних родів, що появилися в Криму ще в ординський період. Ширини, Аргини, Барини, Мангити складали кістяк кримськотатарської аристократії.

З перших днів утворення держави кримських татар була затверждена гербова емблема - тарак-тамга, котора й сьогодні прикрашає голубий стяг кримських татар.

Усі жителі Кримського ханства, незалежно від національної та конфесійної приналежності, являлись підданими й знаходились під захистом кримського хана. Їхні права та свободи ніколи не зазнавали утисків. Глава держави щорічно з казни виділяв кошти на потреби християнських та іудейських храмів.

Тісні культурні, економічні та політичні зв'язки завжди пов'язували Крим з Україною. Історія цих двох держав тісно переплетена. Один з перших союзів кримських татар та українців склався в 1523 році після смерті кримського хана Мухаммеда Ґерая. Це відбулось під час вторгнення астраханського війска в Крим. Тоді кримці, за підтримки запорізьких козаків, вигнали його з території Кримського ханства. Наступний контакт зафіксовано у 1538 році; саме тоді з'являється згадка про Дике поле та вільних козаків.

Пізніше гетьман реєстрових козаків Михайло Дорошенко активно підтримував дружні відносини з кримськими татарами. 24 грудня 1624 року між Запорізькою Січчю й Кримським ханством було укладено союз про взаємодопомогу. Козаки підтримали хана Мухаммеда Ґерая та його брата калгу Шахіна Ґерая, які боролися з османами та проосманським угрупованням в Криму. Саме з тих пір зв'язки Січі та Криму не переривалися. Взаємовідносини кримських татар і запорожців яскраво проявились й у визвольній війні українського народу.

Гульнара АБДУЛАЄВА народилась у 1979 році в місті Євпаторія (Крим, Україна). Закінчила історичний факультет Таврійського національного університету.

Як авторка наукових та науково-популярних робіт публікувалась у низці журналів та газет. Кореспондентка газети «Авдет» (Крим), ведуча рубрики «Наша історія». Авторка книг: історичний роман «Шахін Ґерай» (2008), «Золота епоха Кримського ханства» (2012), «Битви з історії Кримського ханства» (2013).

У минулому - головний редактор молодіжного психологічного журналу «  INDIGO». Ведуча та автор історичної програми «Алтин Девір» («Золота епоха») про Кримське ханство на першому кримськотатарському телеканалі АТР.

У 2005 році нагороджена грамотою Верховної Ради України за особливий внесок у розвиток молодіжної політики України.

FAQ

Контакти

Офіс Програми імені Фулбрайта в Україні

вул. Еспланадна, 20, кімн. 904

Київ, 01001, Україна

Тел.: +380 (44) 287 07 77

Факс: +380 (44) 230 20 60

office.ukraine@iie.org