Кеннанівський досвід фулбрайтівця

Америка недарма вважається однією з найсприятливіших для роботи вчених країн. Переконатися у цьому, я зміг проводячи дослідження на тему: ”Критерії якісної преси у США” (в рамках програми імені Фулбрайта) у Інституті Кеннана, що є підрозділом міжнародного центру дослідників імені Вудро Вілсона у Вашингтоні.

Сенатор Фулбрайт, іменем якого названо стипендію, понад півстоліття тому зробив стратегічно важливу і дуже благородну справу, заснувавши програму, яка не тільки дає змогу здійснювати наукові обміни, але й будувати містки порузуміння поміж націями у глобалізованому і водночас дуже неоднорідному світі.

Дозвлю собі зробити коротку історичну довідку про згадані установи та штрихи біографії осіб, на честь яких названо вказані вище інституції.

Меморіал Вудро Вілсона був заснований у 1968 році під гаслом забезпечення взаємозв'язків між світом ідей і світом політики. Діяльність центру частково фінансується бюджетом США та підтримується приватними пожертвами. Вудро Вільсон єдиний Президент США зі ступенем доктора філософії та один з чотирьох нагороджених Нобелівською премією миру.

Джордж Фрост Кеннан - засновник одноіменного інституту, видатний дипломат - автор “стратегії стримування” під час холодної війни між Америкою та СРСР. Інститут названо на честь його дядька Джорджа Кеннана - мандрівника, письменника, автора багатьох книг про Росію, зокрема “Сибір та заслання”. Інститут Кеннана було створено у 1974 році.

Дослідникам, які працюють у Кеннан-інституті, за програмою Фулбрайта, виділяється окремий офіс з комп'ютером і швидкісним інтернетом. Однією з найбільших переваг перебування у Вашингтоні є доступ до найбільшої у світі Бібліотеки Конгресу США. Причому ви можете замовляти потрібне джерело через інтернет. Вам його доставлять на місце роботи у Вудро Вілсон центр. Так само відбувається і повернення опрацьованих книжок. На сайті центру, скориставшись спеціальним посиланням бібліотеки, дослідник має можливість послуговуватися пошуковими системами Jstor, Pro Quest, Lexis Nexis, Llumina. До ваших послуг також підшивки найрізноманітніших газет та журналів, першоджерела на мікрофільмах та інших носіях. У роботі вас не лімітують кількістю ксерокопій та роздукованих на принтері сторінок.

На час дослідження дослідникам Інститут Кеннана виділяє помічників (переважно студентів старших курсів американських університетів).

Крім основної наукової роботи фулбрайтівські стипендіати мають змогу щоденно брати участь у численних семінарах, прес-конференціях, презентаціях, які відбуваються у Вудро Вільсон центрі. Для прикладу протягом вересня, жовтня 2007 року у центрі пройшло майже 110 різних акцій. Тематика подібних заходів нарйрізноманітніша: дискусія про безпеку американського суспільства; розмова з політичною діячкою, яка щойно повернулася з Іранської в'язниці; презентація новітніх нано-технологій; спілкування з представниками урядів і парламентів різних країн; зустрічі з відомиим дипломатами (Стівеном Пайфером, Вільямом Міллером та ін.); урочистості з нагоди нагородження премією імені Вудро Вілсон центру знаних бізнесменів тощо.

Зазвичай, для наукової апробації доробку стипендіати представляють своє дослідження усьому міжнародному колективові дослідників, відповідаючи на запитання, отримуючи корисні поради від колег.

У Центрі Вудро Вільсона видається журнал-квартальник “The Wilson Quarterly”, виходить у ефір радіо і телепрограма “Діалоги”.

Не забувають у центрі і про культурно-освітню діяльність. Як називали її у колишньому СРСР “культмасову роботу”. Щотижня ви можете брати участь у екскурсіях по визначних місцях Вашингтона, зустрічатися з колегами на так званих соціальних годинах або “годинах щастя”.

Протягом двох місяців з початку стажування мені вдалося налагодити спілкування з Джоном Мерріллом, професором Міссурійського університету, який вважається автором використовуваної нині дефініції якісної преси. Очевидно, що обмін інформацією з науковцем, який є провідним фахівцем у проблемі журналістики, яку я досліджую, є дуже корисним.

До роботи над майбутньою монографією долучилася Христина Демкович - викладач журналістики Університету Тавсона з Балтимору. Вона проводить опитування редакторів найповажніших американських медіа щодо їх оцінки критеріїв якісності преси та передумов успішного функціонування керованих ними видань.

7 жовтня мені випала честь дати інтерв'ю про стан журналістики в Україні у програмі “Час - Time” на “Голосі Америки”.

Дуже плідним під час перебування в Америці для науковців з України є спілкування з представниками української діаспори. Так відомий журналіст Ростислав Хомяк ознайомив мене з роботою Національного Прес-клубу США, професор Леонід Рудницький запросив прочитати лекцію в університеті Ла-Сала (Філадельфія), Василь Махно з Нью-Йорка запропонував виступити перед місцевим активом Наукового Товариства імені Шевченка.

Поряд з чудовими можливостями вести наукову роботу не можу не згадати про відкритість і товаристкість, демократичність і простоту працівників Кеннан інституту та Вудро Вілсон центру. Це проявляється і в щоденному спілкуванні, і на відпочинку. Чого варті лише приклади щоденного демократизму Лі Гамільтона, відомого політика, вченого, колишнього конгресмена, який нині очолює Вудро Вілсон центр. Він пам'ятає ім'я майже кожного дослідника, обідає разом з усіма у звичайній їдальні, цікавиться справами кожного. Або ж його заступник пан Ван-Давсон, який до свого досить таки невеличкого будинку запросив у гості увесь інтернаціональний склад дослідників центру.

Взагалі доброзичливість та відкритість властиві більшості американців. Тому вам радо допоможе і підкаже при потребі перехожий на вулиці, поліцейський, школяр, студент або іноземець, який вже перейняв традиції Америки.

Щодо побутових порад, то варто пам'ятати про необхідність адаптаційного періоду на новому місці в іншій культурі, у незвичних реаліях. Тому приїжджайте для початку самі, облаштовуйтесь, а вже потім запрошуйте сім'ю.

Бажаю успіхів наступним фулбрайтівцям!