Ми, учасники Восьмої щорічної міжнародної конференції "Інтелектуали і влада" Українського фулбрайтівського товариства звертаємось до українського суспільства і українського уряду із закликом провести глибокі і системні реформи у галузі освіти і науки нашої країни. Наше переконання в необхідності реформ ґрунтується на усвідомленні того, що стан науки, освіти та інформатики в Україні знаходиться практично на рівні імітації їх відповідності сучасним вимогам, а саме:

• Україна має непропорційно низький до своїх потреб рівень наукового книговидавництва, книготоргівлі та доступу до засобів електронного зв"язку. Справжньою пустелею, з огляду на вимоги сучасного інформаційного обміну, виглядають українські університетські та академічні бібліотеки.
• Ми констатуємо відсутність в українських університетах справжньої академічної свободи. Не науковці, а чиновники вирішують в Україні питання: кому вчити, кого вчити, чому вчити та як вчити.
• Закордонні наукові стажування та відрядження професорів та викладачів українських вищих навчальних закладів навіть четвертого ступеня акредитації не мають гарантованої адміністративної підтримки. Вже довгий час в інститутах Національної академії наук наукових відряджень немає навіть в межах України. Відомим є приклад звільнення молодого доктора наук з роботи в столичному університеті тільки за те, що він скористався можливістю закордонного стажування.
• Визначення наукової кваліфікації здійснюється в Україні на основі застарілих і формалізованих Вищою атестаційною комісією (ВАК) критеріїв оцінки. Прикро, але Вищою атестаційною комісією стандартизується не тільки загальна форма (стиль) викладення наукових результатів. Панування шаблону сягає нині рівня методології наукових досліджень.
• Скерування наукової та освітньої політики в напрямку до стандартів Болонського процесу здійснюється в Україні директивно-примусовими методами. При цьому очевидними є адміністративні намагання змінити форму української вищої освіти за умов збереження її застарілого змісту. Академічна свобода жодним чином не заохочується на українських науково-освітніх теренах.
• Ми також мусимо визнати, що в Україні не створено ефективної системи розпізнавання, заохочення та винагородження наукових талантів. Здібні, щедро обдаровані студенти й молоді науковці в Україні існують, проте не існує результативних державних програм їх пошуку, виокремлення, надання їм можливості продовжити навчання в кращих українських і закордонних університетах. Громіздка, адміністративно вибудована національна експертиза наукових здобутків дуже часто не перешкоджає появі фіктивних кандидатів і докторів наук.

На основі наведеного вище ми висловлюємо своє переконання в тому, що реформа національної науки та освіти має відповідати сучасним вимогам суспільства.

Вона повинна унеможливити приниження гідності української інтелігенції, наукової еліти, покласти край авторитарним методам керівництва у сфері науки та освіти.

В переліку необхідних змін найважливішою ми вважаємо запровадження університетської автономії — однієї з історичних підвалин демократії в Європі. Університетська автономія сприятиме:

• реальному зв'язку академічної та вузівської науки,
• підвищенню стандартів інтелектуальної творчості,
• підвищенню якості підготовки фахівців та їхньої відповідальності перед суспільством,
• реалізації курсу України на європейську інтеграцію.

Сподіваємось, що український уряд якнайшвидше вступить у діалог з інтелектуальною громадою в Україні щодо питань системних реформ у науці та освіті.

Помилка: Неможливо зв'язатись з БД. Можливо сервер бази даних не працює. Спробуйте пізніше.